Великодні вітання захисників від «Торських козаків»
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні ж вона на всіх одна — війна, хоч як би ми її не називали.
Кожного дня чуємо новини:
- 11 березня бойовики 4 рази обстріляли позиції сил АТО.
- 12 березня бойовики п'ять разів порушили перемир'я, двоє українських військових поранені.
- 13 березня в «зоні АТО внаслідок ворожого вогню один український військовик отримав бойову травму. Його доставили в лікувальну установу. Стан здоров'я нашого захисника – задовільний».
Суха статистика… А що за нею? А за нею – мужність і героїзм, відвага і нескорена сила духу, душевний і фізичний біль…
Саме це і стало поштовхом до ще одної, ми сподіваємось, хорошої справи рою «Торські козаки» – напередодні Великодня відвідати поранених воїнів АТО у військово-мобільному госпіталі м. Часів Яр. Ніхто не знав, що найбільше потрібно пораненим бійцям. Тому спочатку ми організували Волонтерський пункт рою «Торські Козаки», склали план дій і приступили до виконання. Збирали макулатуру, щоб заробити гроші на придбання солодощів, чаю, фруктів, засобів гігієни. Звернулися до голови партії «Наш край» Журавльова О.В. з проханням надати можливість заробити кошти для допомоги. Олександр Вікторович, дізнавшись для якої справи гроші, хотів просто зробити спонсорський внесок, але нам важливо було своїми силами заробити ці кошти. Таким чином «Торські козаки» навели генеральне прибирання на підприємстві і збільшили суму допомоги. Зі щирою душею наш рій зносив варення, мед… Дивлячись на нас, не змогли залишитись осторонь і інші школярі, і волонтерський пункт поповнився цукром, печивом, цукерками. На зароблені гроші ми, перш за все, придбали великодні паски до свята.
І ось – хвилююча мить. 6 квітня автомобіль директора Торського НВК Шилова С. Г. завантажений і готовий до відправлення, рій «Торські козаки» проводжає своїх 3 представників до госпіталю. Кожен відчуває якісь неописані відчуття чи то урочистості, чи то хвилювання, але головною метою залишається моральна і матеріальна підтримка, добре слово.
Військово-мобільний госпіталь, який дислокується в населеному пункті Часів Яр, очолює Пилипенко Павло Вікторович. Представники закладу гостинно зустріли торських джур. Нам була надана можливість поспілкуватись з військовими, побувати у різних куточках: від приймального відділення до лабораторії. Організована робота з надання допомоги пораненим бійцям ( а їх іноді буває декілька одночасно) нагадує ідеально налагоджений механізм швейцарського годинника. Та головне ж, звичайно, це зустріч із воїнами. У палатах двох відділень, які очолюють справжні майстри своєї справи і люди з великим серцем виконуючий обов'язки начальника терапевтичного відділення Шило Неля Григорівна та виконуючий обов'язки начальника хірургічного відділення Мельник Олександр Іванович, атмосфера доброзичлива, привітна, видно небайдужість і турботу про захисників. Вражають своєю яскравістю дитячі малюнки на стінах біля ліжок. Як сказав заступник начальника госпіталю по роботі з персоналом Марчук Павло Петрович, який супроводжував нас: «Це не просто малюнки, а обереги, що підтримують воїнів у важку хвилину».
Для багатьох із них стало несподіванкою, що учні беруть участь у подібних акціях, що на Донеччині виростають справжні патріоти, майбутні захисники своєї держави. Тому воїни АТО були приємно вражені: всі щиро дякували, їхні очі світились від доброти і цікавості. Серед них були бійці з усіх куточків України: Попов Олександр Григорович (Куп'янськ), Сікорин Михайло Михайлович (Золотоноша), Матюхін Олександр Володимирович та Тичинський Андрій (Запоріжжя), Горщинський Костянтин Олегович (Вінниця), Костянтин Лісовський (Миколаїв), Хохлович В'ячеслав (Тернопіль), Білявський Ярослав Віталійович (Дніпропетровська область, с. Слов'янка), Митянський Михайло Валентинович (Львівська область, м. Стрий), Богдан Михайло Ярославович (Херсонська область, м. Олешків), є захисники і з дружніх країн: Абхазава Джоні (Грузія, Тбілісі), Борискін Ігор Іванович (Білорусь, Могилівська область)… Запорожці цікавляться історією нашого козацького рою… А білорус Борискін Ігор Іванович, виявляється, колись був у нашому селі Торське, збирав гриби… З Митянським Михайлом ми пригадали, який прекрасний Львів. Мужні воїни - і юнаки, і вже дорослі чоловіки- зізнались, що їм особливо важлива підтримка дітей Донеччини, бо перш за все, заради них вони на цій війні.
У кожного за плечима своя історія, гідна найвищих нагород, свій біль… Та про них вони соромляться говорити, навіть коли Павло Вікторович залишає нас наодинці, вони скромні і стримані, ніяковіють від уваги та щиро радіють словам підтримки, подяки, привітанням з Великоднем, побажанням.
Прощаючись з бійцями та працівниками закладу, ми бажаємо їм здоров'я, щастя і всім нам – миру. А персоналу госпіталю в особі його очільника Пилипенка Павла Вікторовича ще й сил та наснаги у їх важливій і нелегкій справі.
Як зізнаються учні, пережиті емоції зустрічі забути неможливо. Вони піднімають дух патріотизму не тільки воїнам-захисникам, а й нам, майбутньому поколінню. Атмосфера справжньої вдячності, щирості та доброти супроводжувала нас всю дорогу. Ми усвідомили, що великі справи починаються із маленьких вчинків, призводять не лише до конкретних дій, але й до набуття позитивного досвіду громадської співучасті.
Найголовніше — це те, що не згасла іскра взаємопідтримки, любові до України, віри у її майбутнє.
Дякуємо Вам, воїни, за ваші подвиги!
Любімо Україну так, щоб будь-які вороги боялись цієї любові!
Керівник рою «Торські козаки» Рибіна Л.В.
|